вимоклий

ВИ́МОКЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до ви́мокнути і ви́мокти.

Вимокла до рубчика, перепливаючи ріку, і, закрутивши вузлом на потилиці обважнілі коси, кинулась навздогін за розтягнутим ланцюгом, який то зникав з очей, то знову з'являвся (М. Стельмах);

Запізня вже була осінь – потоки і ручаї По рівчаку пожовклому, по вимоклій колії... (Я. Шпорта);

Старий Якубський зсохся, мале клиноподібне обличчя скидалося тепер на вимоклий в оцті перець (Р. Іваничук);

* У порівн. Я був дослівно занедбаний, моя зовнішність посіріла, як вимоклий папір (У. Самчук).

Значення в інших словниках

1. вимоклий — ви́моклий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вимоклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до вимокнути і вимокти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимоклий — див. мокрий  Словник синонімів Вусика
4. вимоклий — МО́КРИЙ (просякнутий водою, насичений вологою); НАМО́КЛИЙ, НАМО́ЧЕНИЙ, ЗМО́КЛИЙ, ЗМО́ЧЕНИЙ, ЗМОКРІ́ЛИЙ (який змок, просяк водою); ПРОМО́КЛИЙ, ВИ́МОКЛИЙ, ПЕРЕМО́КЛИЙ, МОКРЮ́ЩИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. вимоклий — ВИ́МОКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́мокнути і ви́мокти. Запізня вже була осінь — потоки і ручаї По рівчаку пожовклому, по вимоклій колії… (Шпорта, Вибр., 1958, 109); Нудно пахтіли вимоклі коноплі (Горд., II, 1959, 245).  Словник української мови в 11 томах