вимокати
ВИМОКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́МОКНУТИ, ВИ́МОКТИ, кну, кнеш; мин. ч. ви́мок, ла, ло; док.
1. Ставати дуже мокрим.
За ніч я пройшов чимало кілометрів, перетинав убрід річки, брьохав через болота, вимок, змерз і виснажився (Ю. Яновський);
Заєць вимок під дощем. Заєць плаче під кущем (Л. Первомайський);
Можна зробити екскурсію в печери, для цього потрібно буде піти під землю, вимокнути і забруднитися (з газ.).
2. Пропадати, гинути від надмірної вологи, застою води (про рослини).
В поліщука так: мак не вродить, то, гляди, просо вивезе, картопля вимокне, то буряки вродять (Ю. Збанацький);
Внаслідок великої кількості опадів картопля вимокла, оскільки вода довго трималася на полях (з Інтернету).
3. Намокаючи, змінювати певні свої властивості (ставати м'якшим, втрачати деякі речовини, запах і т. ін.).
Коло нього [льоху] стояли вісімдесят великих бочок із водою, вимокали (В. Минко);
Свіжозібрані стебла льону вимокають швидше (з Інтернету).
Словник української мови (СУМ-20)