вимокати

ВИМОКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́МОКНУТИ і ВИ́МОКТИ, кну, кнеш; мин. ч. ви́мок, ла, ло; док.

1. Ставати зовсім мокрим.

За ніч я пройшов чимало кілометрів, перетинав убрід річки, брьохав через болота, вимок, змерз і виснажився (Ю. Янов., І, 1958, 303);

Заєць вимок під дощем. Заєць плаче під кущем (Перв., Райдуга.., 1960, 59).

2. Пропадати, гинути від надмірної вологи, застою води (про рослини).

В поліщука так: мак не вродить, то, гляди, просо вивезе, картопля вимокне, то буряки вродять (Збан., Сеспель, 1961, 379).

3. Намокаючи, змінювати свої певні властивості (ставати м’якшим, втрачати деякі речовини, запах і т. ін.).

Свіжозібрані стебла льону вимокають швидше (Колг. Укр., 7, 1957, 26);

Коло нього [льоху] стояли вісімдесят великих бочок з водою, вимокали (Минко, Ясні зорі, 1951, 27).

Значення в інших словниках

1. вимокати — вимока́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вимокати — -аю, -аєш, недок., вимокнути і вимокти, -кну, -кнеш; мин. ч. вимок, -ла, -ло; док. 1》 Ставати зовсім мокрим. 2》 Пропадати, гинути від надмірної вологи, застою води (про рослини). 3》 Намокаючи, змінювати свої певні властивості (ставати м'якшим, втрачати деякі речовини, запах і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимокати — ВИМОКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́МОКНУТИ, ВИ́МОКТИ, кну, кнеш; мин. ч. ви́мок, ла, ло; док. 1. Ставати дуже мокрим. За ніч я пройшов чимало кілометрів, перетинав убрід річки, брьохав через болота, вимок, змерз і виснажився (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. вимокати — див. мокнути  Словник синонімів Вусика
5. вимокати — НАМО́КНУТИ (НАМО́КТИ) (просочившись, покрившись вологою, водою тощо, стати вологим, мокрим), ПРОМО́КНУТИ (ПРОМО́КТИ) підсил., ВИ́МОКНУТИ (ВИ́МОКТИ) підсил.; ЗМО́КНУТИ (ЗМО́КТИ) підсил. (перев. про істоти); ЗАМО́КНУТИ (ЗАМО́КТИ) (перев.  Словник синонімів української мови