вимотування
ВИМО́ТУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. вимо́тувати.
– Не війна, холера б його забрала, а суцільне вимотування нервів (Є. Доломан);
Нинішні правителі продемонстрували, як майстерно вони володіють тактичною грою, націленою на виграш часу, на вимотування сил та уведення в оману супротивника (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)