вимотування
ВИМО́ТУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. вимо́тувати.
– Не війна, холера б його забрала, а суцільне вимотування нервів (Є. Доломан);
Нинішні правителі продемонстрували, як майстерно вони володіють тактичною грою, націленою на виграш часу, на вимотування сил та уведення в оману супротивника (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вимотування — вимо́тування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вимотування — -я, с. Дія за знач. вимотувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимотування — ВИМО́ТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. вимо́тувати. Те, що робив [генерал] Костецький, було тільки частиною заходів радянського командування, спрямованих на вимотування, знекровлення.. гітлерівських сил (Перв., Дикий мед, 1963, 117). Словник української мови в 11 томах