вимотувати

ВИМО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МОТАТИ, аю, аєш, док.

1. що. Мотаючи з чого-небудь або на щось, витягати звідкись.

Телеграфісти вимотують з морзе білі .. стрічки (Ю. Яновський);

Ось волосінь перестала розмотуватись. Дідусь для чогось посмикав за неї і тоді тільки почав вимотувати на борт баркаса (Ю. Збанацький);

* Образно. Любов Прохорівна знайшла якусь нову нитку свого життєвого клубка й вимотувала її, замріяна (Іван Ле).

2. кого, що, перен., розм. Знесилювати, виснажувати кого-небудь, тримаючи в безперервній дії, роботі, напруженні і т. ін.

Найбільше вимотувало його відчуття пустки й холоду (І. Багряний);

Широко застосовувати треба засідки. Не давати ворогові в лісі відпочивати, вимотувати його всіма силами (А. Шиян);

Підприємцям було не до нього, їх вимотували безперервні страйки і непослухи робітників та дрібного чиновництва (М. Олійник);

Щоб зайвий раз не вимотувати команду напередодні поєдинку, ухвалено відмовитися від тренування в Алмати за день до матчу (з Інтернету);

// що. Позбавляти кого-небудь чогось.

Думки його, ялові й безплідні, вимотували з нього всю мудрість, каламутилися від жури, злості, зарозумілості, гордині та відсутності страху Божого (Н. Королева);

Він знав, що, раз почавши, Ганна Петрівна не зупиниться, поки не вимотає геть-чисто все терпіння (С. Черкасенко).

3. кого, що. Розмотуючи що-небудь, звільняти когось, щось.

– Ой Лисичко-сестричко! – кричав бідолаха .. – Ану, добувай свої три міхи хитрощів і вимотуй мене із зашморгу (І. Франко);

Ланка витягає з кишенi ножика, замотаного в ганчiрочку, вимотує його з неї й озирається (В. Винниченко).

◇ (1) Вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотати (ви́сотати) [всі] жи́ли:

а) (з кого і без дод.) виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою або посиленими вимогами.

– Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко);

Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар);

б) забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь.

– Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах);

– Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар);

в) знущатися з кого-небудь, завдавати страждань комусь.

– Швидше, швидше вже йдіть, кати! Не вимотуйте жил, не катуйте цим до божевілля страшним чеканням, стріляйте вже, мерзотники, хай швидше всьому буде кінець!.. (Ю. Збанацький);

г) (зі словоспол. із себе) тяжко працюючи, знесилюватися, виснажуватися.

У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости Господи, з голоду (М. Коцюбинський);

(2) Вимо́тувати (мота́ти, витяга́ти, тягну́ти) / ви́мотати (ви́тягти) [всю] ду́шу з кого, кому і без дод.:

а) мучити, виснажувати кого-небудь чимсь, завдаючи клопотів, страждань або набридаючи чимсь неприємним.

Малий Захарко не сьогодні-завтра теж умре, а поки що вимотує всю душу отак-о своїм вищанням! (Грицько Григоренко);

Чи знав же він, що хлопець стане йому карою, невблаганним слідчим, який нічому не вірить, про все допитується, кожну дрібницю хоче з'ясувати і вимотує душу щоденно, щохвилинно? (І. Микитенко);

Так інший на словах добро творити прагне, А душу з вас, бува, .. тягне (М. Годованець);

Все пережите знову і знову оживало, перед нею проходили тривожні дні, ятрили ще не загоєні рани, вимотували душу (М. Томчаній);

Отак мені з півроку мотали душу – дай і дай (О. Ковінька);

Я знаю, що то єсть попасти в Петербург на 10 днів – самі “конки” душу витягнуть!.. (Леся Українка);

б) (тільки ви́тягти ду́шу) згубити, умертвити кого-небудь.

– То ж коли він вас в селі недалеко від домівки застукає, а як – не доведи Боже! – де в голому полі або в лісі заскоче, то там й душу витягне (Панас Мирний);

(3) Вимо́тувати (мота́ти, тягну́ти, тягти́) / ви́мотати (ви́тягти) [всі] кишки́ з кого і без дод.:

а) мучити, знесилювати кого-небудь чимсь.

Після Хоми почали й інші майстри ставити йому запитання, але цехмістер зупинив їх. – Та чого ви, панове, з нього кишки тягнете? Німець не витримає: це не наш брат, жилуватий козак (З. Тулуб);

Христя слухала матір, а сама думала: от і піймайся такому в невістки, – усі з тебе кишки вимотає .. буде гризти, поки загризе (Панас Мирний);

б) дуже набридати кому-небудь чимось.

– Не полюбляю я вашого брата, святенників, бо вони або милостиню канючать, або кишки з людей мотають казаннями (З. Тулуб).