1. Словник української мови Грінченка

вимотувати

Вимотувати, -тую, -єш

сов. в. вимотати, -таю, -єш, гл.

1) Выматывать, вымотать.

2) Добывать, добыть мошенничествомъ. Що вибреше, що вимота, то те й його. Рудч. Ск. II. 190.

3) Выпутывать, выпутать изъ бѣды. Йому аби тих вимотати, а сам викрутиться. Св. Л. 159.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимотувати — вимо́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вимотувати — -ую, -уєш, недок., вимотати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Мотаючи з чого-небудь або на щось, витягати звідкись. 2》 перен. Знесилювати, виснажувати кого-, що-небудь, тримаючи в безперервній дії, роботі, напруженні і т. ін. || безос. 3》 Розмотуючи що-небудь, звільняти когось, щось. Вимотувати душу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимотувати — ВИМО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МОТАТИ, аю, аєш, док. 1. що. Мотаючи з чого-небудь або на щось, витягати звідкись. Телеграфісти вимотують з морзе білі .. стрічки (Ю. Яновський); Ось волосінь перестала розмотуватись. Словник української мови у 20 томах
  4. вимотувати — вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотати (ви́сотати) (усі́) жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. Фразеологічний словник української мови
  5. вимотувати — ВИМО́ТУВАТИ (мотаючи з чого-небудь або на щось, витягати звідкись), ВИСО́ТУВАТИ. — Док.: ви́мотати, ви́сотати. Ось волосінь перестала розмотуватись. Дідусь.. посмикав за неї і.. почав вимотувати на борт баркаса (Ю. Словник синонімів української мови
  6. вимотувати — ВИМО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МОТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Мотаючи з чого-небудь або на щось, витягати звідкись. Але ось волосінь перестала розмотуватись. Дідусь для чогось посмикав за неї і тоді тільки почав вимотувати на борт баркаса (Збан., Мор. Словник української мови в 11 томах