1. Словник української мови в 11 томах

вимотування

ВИМО́ТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. вимо́тувати.

Те, що робив [генерал] Костецький, було тільки частиною заходів радянського командування, спрямованих на вимотування, знекровлення.. гітлерівських сил (Перв., Дикий мед, 1963, 117).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимотування — вимо́тування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вимотування — -я, с. Дія за знач. вимотувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимотування — ВИМО́ТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. вимо́тувати. – Не війна, холера б його забрала, а суцільне вимотування нервів (Є. Доломан); Нинішні правителі продемонстрували, як майстерно вони володіють тактичною грою, націленою на виграш часу, на вимотування сил та уведення в оману супротивника (із журн.). Словник української мови у 20 томах