вимудровувати

ВИМУДРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МУДРУВАТИ, ую, уєш, док., що і без дод., розм.

1. Розмірковуючи, вигадуючи що-небудь, приходити до якогось рішення.

Довго я мудрував, поки таки сплів його [возика] так-сяк і вже хотів був іще щось вимудрувати, як зненацька почув шелест попід кущами (Б. Грінченко);

– Ану, викладай, Артеме, що там уже вимудрував? (А. Головко).

2. Вигадувати що-небудь, фантазувати.

Вузлуваті пальці беруть золотаве стебло, обережно згинають, роблять колінце, щось вимудровують (О. Гончар);

Художник біля мольберта вимудровує пейзажі неокласичними засобами (з публіц. літ.);

Треба не вигадувати, не вимудровувати, а шукати, що творить і приносить природа (з газ.).

3. рідко. Добувати що-небудь, досягати чогось за допомогою хитрощів.

– Як що хотів мати, мусив вимудровувати в нього або украсти (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. вимудровувати — вимудро́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вимудровувати — -ую, -уєш, недок., вимудрувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Мудруючи, вигадувати що-небудь, приходити до якогось рішення. 2》 рідко. Добувати що-небудь за допомогою хитрощів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимудровувати — див. хитрувати  Словник синонімів Вусика
4. вимудровувати — ВИМУДРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МУДРУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Мудруючи, вигадувати що-небудь, приходити до якогось рішення.  Словник української мови в 11 томах