вимудровувати
ВИМУДРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МУДРУВАТИ, ую, уєш, док., що і без дод., розм.
1. Розмірковуючи, вигадуючи що-небудь, приходити до якогось рішення.
Довго я мудрував, поки таки сплів його [возика] так-сяк і вже хотів був іще щось вимудрувати, як зненацька почув шелест попід кущами (Б. Грінченко);
– Ану, викладай, Артеме, що там уже вимудрував? (А. Головко).
2. Вигадувати що-небудь, фантазувати.
Вузлуваті пальці беруть золотаве стебло, обережно згинають, роблять колінце, щось вимудровують (О. Гончар);
Художник біля мольберта вимудровує пейзажі неокласичними засобами (з публіц. літ.);
Треба не вигадувати, не вимудровувати, а шукати, що творить і приносить природа (з газ.).
3. рідко. Добувати що-небудь, досягати чогось за допомогою хитрощів.
– Як що хотів мати, мусив вимудровувати в нього або украсти (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- вимудровувати — вимудро́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вимудровувати — -ую, -уєш, недок., вимудрувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Мудруючи, вигадувати що-небудь, приходити до якогось рішення. 2》 рідко. Добувати що-небудь за допомогою хитрощів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимудровувати — див. хитрувати Словник синонімів Вусика
- вимудровувати — ВИМУДРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МУДРУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Мудруючи, вигадувати що-небудь, приходити до якогось рішення. Словник української мови в 11 томах