вимірник

ВИМІ́РНИК, а, ч.

1. Те саме, що вимі́рювач.

Вимірник висоти нижньої межі хмар “Промінь” застосовують у мережі спостережень гідрометеорологічної служби автономно або у складі автоматизованої метеорологічної інформаційно-вимірювальної системи (з наук.-техн. літ.);

Кожний вимірник має свою граничну похибку, яку треба враховувати при виборі інструмента (з навч. літ.).

2. Показник, який означає обсяг виконаної роботи.

Для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, їх кількісних і якісних характеристик в обліку застосовують різні вимірники: натуральні, трудові та грошовий (з навч. літ.);

В економічних вимірниках виробництва кількість і якість – сторони не протилежні, а взаємопов'язані (із журн.).

Значення в інших словниках

1. вимірник — вимі́рник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вимірник — -а, ч. 1》 Прилад для вимірювання чого-небудь. 2》 Показник, який означує обсяг виконаної роботи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимірник — ВИМІ́РНИК (прилад для вимірювання чого-небудь), ВИМІ́РЮВАЧ. Кожний вимірник має свою граничну похибку (з науково-популярної літератури); На столі лежить термометр, слуховий апарат, вимірювач тиску (з газети).  Словник синонімів української мови
4. вимірник — ВИМІ́РНИК, а, ч. 1. Прилад для вимірювання чого-небудь. Кожний вимірник має свою граничну похибку, яку треба враховувати при виборі інструмента (Метод. викл. фрез спр., 1958, 98). 2. Показник, який означає обсяг виконаної роботи.  Словник української мови в 11 томах