вимірний

ВИМІРНИ́Й, а́, е́.

1. Який піддається вимірюванню.

Вимірна величина;

Вимірна множина;

Вимірний простір.

2. Те саме, що вимі́рювальний.

Семен Лодиженко з інструментом, рейками та вимірними стрічками перший пішов з робітниками (Іван Ле);

– Ти що, лазив у його душу з вимірною лінійкою? Вже не хлопчик, відаєш, того, що там гніздиться, не виміряєш ніяким приладом (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. вимірний — вимірни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вимірний — -а, -е. 1》 Який піддається вимірюванню. 2》 Те саме, що вимірювальний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимірний — ВИМІ́РЮВАЛЬНИЙ (признач. для вимірювання чого-небудь), ВИМІ́РНИЙ, МІРИ́ЛЬНИЙ, МІ́РНИЙ, МІ́РЯЛЬНИЙ, МІ́РЧИЙ. Найбільш простим вимірювальним інструментом є вимірювальна лінійка (з посібника); Семен Лодиженко з інструментом...  Словник синонімів української мови
4. вимірний — ВИМІРНИ́Й, а́, е́. 1. Який піддається вимірюванню. 2. Те саме, що вимі́рювальний. Семен Лодиженко з інструментом, рейками та вимірними стрічками перший пішов з робітниками (Ле, Міжгір’я, 1953, 100).  Словник української мови в 11 томах