вимірний
ВИМІРНИ́Й, а́, е́.
1. Який піддається вимірюванню.
Вимірна величина;
Вимірна множина;
Вимірний простір.
2. Те саме, що вимі́рювальний.
Семен Лодиженко з інструментом, рейками та вимірними стрічками перший пішов з робітниками (Іван Ле);
– Ти що, лазив у його душу з вимірною лінійкою? Вже не хлопчик, відаєш, того, що там гніздиться, не виміряєш ніяким приладом (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вимірний — вимірни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- вимірний — -а, -е. 1》 Який піддається вимірюванню. 2》 Те саме, що вимірювальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимірний — ВИМІ́РЮВАЛЬНИЙ (признач. для вимірювання чого-небудь), ВИМІ́РНИЙ, МІРИ́ЛЬНИЙ, МІ́РНИЙ, МІ́РЯЛЬНИЙ, МІ́РЧИЙ. Найбільш простим вимірювальним інструментом є вимірювальна лінійка (з посібника); Семен Лодиженко з інструментом... Словник синонімів української мови
- вимірний — ВИМІРНИ́Й, а́, е́. 1. Який піддається вимірюванню. 2. Те саме, що вимі́рювальний. Семен Лодиженко з інструментом, рейками та вимірними стрічками перший пішов з робітниками (Ле, Міжгір’я, 1953, 100). Словник української мови в 11 томах