винагороджувати

ВИНАГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́НАГОРОДИТИ, джу, диш, док., кого, що.

Гідно нагороджувати за що-небудь.

Винесення на розгляд Верховної Ради та прийняття нової редакції Закону України “Про державну службу” дозволить краще винагороджувати працю молодих державних службовців та створювати додаткові можливості для їхнього кар'єрного та фахового зростання (з Інтернету);

Чим же тебе за твою службу винагородити? (Ганна Барвінок);

Тієї осені пізно засіяли лани, але земля не поскупилася, щедро винагородила людей за труд і довір'я (К. Гриб);

Хлопцеві праглося знайти перстень, щоб його винагородили – дали трохи грошей (Ю. Логвин).

Значення в інших словниках

1. винагороджувати — винагоро́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. винагороджувати — -ую, -уєш, недок., винагородити, -джу, -диш, док., перех. Давати що-небудь як плату за працю, нагороду за якісь заслуги. || Давати або робити що-небудь замість чогось утраченого, заподіяного і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. винагороджувати — I. НАГОРОДИ́ТИ кого, що — чим і без додатка (дати нагороду кому-небудь, дати що-небудь у винагороду за якісь заслуги і т. ін.), ПОЖА́ЛУВАТИ кого чим, кому що, заст., ірон.  Словник синонімів української мови
4. винагороджувати — Винагоро́джувати, -ро́джую, -ро́джуєш, -ро́джують  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. винагороджувати — ВИНАГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́НАГОРОДИТИ, джу, диш, док,, перех. Давати що-небудь як плату за працю, нагороду за якісь заслуги. Чим же тебе за твою службу винагородити? (Барв., Опов..  Словник української мови в 11 томах
6. винагороджувати — Винагороджувати, -жую, -єш сов. в. винагородити, -джу, -диш, гл. Награждать, наградить. Я вас винагороджу.... — Подивись на його: ще й винагороджувати хоче. Рудч. Ск. II. 160. Дак чим же тебе за твою службу винагородити? Г. Барв. 196.  Словник української мови Грінченка