винагороджувати
ВИНАГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́НАГОРОДИТИ, джу, диш, док,, перех. Давати що-небудь як плату за працю, нагороду за якісь заслуги.
Чим же тебе за твою службу винагородити? (Барв., Опов.., 1902, 196);
// Давати або робити що-небудь замість чогось втраченого, заподіяного і т. ін.
— Коли люди чогось не знають, вони плещуть усякі дурниці.. Цим вони винагороджують себе за свою обмеженість і нездогадливість… (Смолич, І, 1958, 74);
*Образно. Відплата тут неможлива, бо яка ж відплата може винагородити невинно пролиту кров..? (Фр., III, 1950, 249).
Словник української мови (СУМ-11)