винаймач
ВИНАЙМА́Ч, а́, ч.
Той, хто щось винаймає, орендує що-небудь.
На порозі стояв у халаті й домашній шапочці власник будинку. Незважаючи на мороз, перебіг подвір'я і завітав до винаймачів (Ю. Хорунжий);
У ХІХ сторіччі в містах набули поширення будинки і квартири, які за платню здавали винаймачам (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)