винаймач
ВИНАЙМА́Ч, а́, ч.
Той, хто щось винаймає, орендує що-небудь.
На порозі стояв у халаті й домашній шапочці власник будинку. Незважаючи на мороз, перебіг подвір'я і завітав до винаймачів (Ю. Хорунжий);
У ХІХ сторіччі в містах набули поширення будинки і квартири, які за платню здавали винаймачам (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- винаймач — -а, ч. Той, хто щось орендує. Великий тлумачний словник сучасної мови
- винаймач — Це власник Словник чужослів Павло Штепа
- винаймач — рос. наниматель одна зі сторін договору найму, що набула право володіння і користування товаром на певний строк, за певну винагороду і на визначених у договорі умовах. Згідно з умовами... Eкономічна енциклопедія