винаймач

ВИНАЙМА́Ч, а́, ч.

Той, хто щось винаймає, орендує що-небудь.

На порозі стояв у халаті й домашній шапочці власник будинку. Незважаючи на мороз, перебіг подвір'я і завітав до винаймачів (Ю. Хорунжий);

У ХІХ сторіччі в містах набули поширення будинки і квартири, які за платню здавали винаймачам (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винаймач — -а, ч. Той, хто щось орендує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. винаймач — Це власник Словник чужослів Павло Штепа
  3. винаймач — рос. наниматель одна зі сторін договору найму, що набула право володіння і користування товаром на певний строк, за певну винагороду і на визначених у договорі умовах. Згідно з умовами... Eкономічна енциклопедія