винаймач
рос. наниматель
одна зі сторін договору найму, що набула право володіння і користування товаром на певний строк, за певну винагороду і на визначених у договорі умовах. Згідно з умовами В. зобов'язаний використовувати устаткування відповідно до умов договору, дотримуючись вимог технічної інструкції, не робити ніяких зміну його конструкції, своєчасно повідомляти наймодавця про всі дефекти, виявлені в процесі експлуатації, аби той міг їх усунути чи забезпечити належне зберігання майна. В. не має права дозволяти конкурентам знайомитися з конструктивними та експлуатаційними особливостями винайманого устаткування, не здавати його в піднайом без письмової згоди власника. Має здійснювати регулярну сплату оренди.
Джерело:
Eкономічна енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- винаймач — -а, ч. Той, хто щось орендує. Великий тлумачний словник сучасної мови
- винаймач — Це власник Словник чужослів Павло Штепа
- винаймач — ВИНАЙМА́Ч, а́, ч. Той, хто щось винаймає, орендує що-небудь. На порозі стояв у халаті й домашній шапочці власник будинку. Незважаючи на мороз, перебіг подвір'я і завітав до винаймачів (Ю. Словник української мови у 20 томах