винаходити
ВИНАХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВИ́НАЙТИ, йду, йдеш; мин. ч. ви́найшов, йшла, ло; док., що.
1. Створювати що-небудь зовсім нове, до цього невідоме.
– Ми боремося, звичайно, з корозією, ми винаходимо різні тривкі сплави металів – з нікелем, хромом, молібденом, ванадієм та іншими домішками (В. Владко);
– Досі все винаходили для війни, хіба ж не пора вже винайти щось – раз і назавжди! – проти неї (О. Гончар);
Напослідок винайшли дзиґарі вежові (М. Коцюбинський);
Тепер, коли шкідливість і марність кохання він цілком усвідомив, .. лишалось тільки винайти проти нього універсального запобіжника [універсальний запобіжник] (В. Підмогильний).
2. тільки док., діал. Відшукати.
– Але, може би, ви винайшли для мене яку роботу? (І. Франко).
(1) Винахо́дити / ви́найти спо́сіб – придумувати що-небудь для здійснення, виконання і т. ін. чогось.
Я винайшов спосіб ураз розв'язати проблему громадського харчування (Д. Бузько);
Виявилось, що то Молибога винайшов спосіб, як позбутися небезпечного провокатора (Ю. Збанацький).
◇ (2) Винахо́дити / ви́найти велосипе́д – займатися розроблянням, пошуками і т. ін. того, що вже давно відоме.
Коли ми говоримо “винаходити велосипед”, то маємо на думці марнування зусиль та гайнування часу на пошуки, що їх уже давно завершили інші люди (із журн.);
– Хочеш заново винайти велосипед? Це все кустарщина і самодіяльність! – впевнено відрубав Хворостенко (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)