винаходити

ВИНАХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВИ́НАЙТИ, йду, йдеш; мин. ч. ви́найшов, йшла, ло; док., що.

1. Створювати що-небудь зовсім нове, до цього невідоме.

– Ми боремося, звичайно, з корозією, ми винаходимо різні тривкі сплави металів – з нікелем, хромом, молібденом, ванадієм та іншими домішками (В. Владко);

– Досі все винаходили для війни, хіба ж не пора вже винайти щось – раз і назавжди! – проти неї (О. Гончар);

Напослідок винайшли дзиґарі вежові (М. Коцюбинський);

Тепер, коли шкідливість і марність кохання він цілком усвідомив, .. лишалось тільки винайти проти нього універсального запобіжника [універсальний запобіжник] (В. Підмогильний).

2. тільки док., діал. Відшукати.

– Але, може би, ви винайшли для мене яку роботу? (І. Франко).

(1) Винахо́дити / ви́найти спо́сіб – придумувати що-небудь для здійснення, виконання і т. ін. чогось.

Я винайшов спосіб ураз розв'язати проблему громадського харчування (Д. Бузько);

Виявилось, що то Молибога винайшов спосіб, як позбутися небезпечного провокатора (Ю. Збанацький).

◇ (2) Винахо́дити / ви́найти велосипе́д – займатися розроблянням, пошуками і т. ін. того, що вже давно відоме.

Коли ми говоримо “винаходити велосипед”, то маємо на думці марнування зусиль та гайнування часу на пошуки, що їх уже давно завершили інші люди (із журн.);

– Хочеш заново винайти велосипед? Це все кустарщина і самодіяльність! – впевнено відрубав Хворостенко (М. Стельмах).