виноградик
ВИНОГРА́ДИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до виногра́д.
– Ой, солодкий який! – сказала Лисиця. – Іди, Їжачку, іди, братику! Далі ще солодший виноградик! (з казки);
[Мотря:] Ох, і виноградик же! Ох, виноградик! Хоч поласую ним, поки зятьок спить та онучки нема... (З. Мороз);
Виноградик уродив цього року на славу: великий, солоденький! Грона тяжкі, повні (з Інтернету).
Словник української мови (СУМ-20)