виноситися
ВИ́НОСИТИСЯ див. вино́шуватися.
ВИНО́СИТИСЯ, о́шуся, о́сишся; наказ. сп. вино́сься; недок., ВИ́НЕСТИСЯ, суся, сешся; мин. ч. ви́нісся, неслась, лось; док.
1. Швидко вибігати, виїжджати, вилітати звідки-небудь або кудись.
Вхопила [Мадлена] шмат хліба, огірок і, кинувши: “Ну, я побіжу...”, винеслась із кімнати (Олесь Досвітній);
Група вершників звернула з дороги і на скаку винеслась на круте узгір'я (І. Цюпа);
// Виходити, переходити куди-небудь, залишати певне приміщення, місцевість.
“Ну, тут ані я поради не добуду, ані моя гола потіха ні на що не придасться”, – подумав Яць і тихцем винісся з хати (І. Франко);
Сестрам треба було плоїти білизну. Задля вигоди вони винеслися до вітальні (А. Кримський);
// Переїжджати, вибиратися.
Староста і чуть не хоче про нього: саме виносився до Львова (І. Франко).
2. тільки недок., рідко. Виносити речі, майно з дому.
Почали лаштуваться, та виноситься, та вкладатись (І. Нечуй-Левицький).
3. Виступаючи, здійматися над ким-, чим-небудь; бути вищим за когось, щось.
Між бідними невеличкими міщанськими хатами високо виносилась покрівля його чималої хати з білими цегляними виводами (І. Нечуй-Левицький);
Худий і високий, Друзь принаймні на голову виносився над Женею (Ю. Шовкопляс).
4. перен. Хизуватися чим-небудь, виражати погорду, поводитися зверхньо.
[Трохим:] Ти все правиш своє? А хіба не пам'ятаєш, як погано люде [люди] говорять про Чопоріїв? Виносяться своїм війтівством, .. людей не почитають, не шанують, кривдять (М. Кропивницький);
А проте він [кожух] був дуже гордий і.., висячи на жердці над постіллю господаря, чванився та виносився незвичайно (І. Франко).
5. тільки док., розм. Припинити нестися (про свійських птахів).
За літо кури винеслись, то тепер і не несуться (Сл. Гр.).
6. тільки недок. Пас. до вино́сити.
Виносилися надвір картини, серед яких були дійсно високомистецькі зразки (Ірина Вільде);
У свято Воздвиження відбувається служба хрестові. Після вечірні хрест Господній виноситься і покладається на престол, на утрені, після великого славослів'я, хрест виноситься з вівтаря, покладається на середині храму для поклоніння (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)