винотека
ВИНОТЕ́КА, и, ж.
1. Зібрання колекційних вин.
Унікальна винотека Голицина нараховувала 32 000 пляшок вина з усієї Європи, починаючи з випущених марок ще в часи Великої французької революції (із журн.);
Бенкетний ресторан, нещодавно відкритий у Києві, вирізняється серед інших ресторанів величезною винотекою, зібраною з усієї земної кулі (з мови реклами).
2. Спеціально обладнане приміщення (перев. підземне) або шафа з автоматичним підтриманням відповідної температури для зберігання колекції вин.
У підземних галереях Масандрівського виноробного заводу міститься унікальний музей – винотека, в якій зберігаються зразки виноробства, починаючи з хересу де ля Фронтьєра урожаю 1775 р., портвейну червоного Лівадія 1894 р. та ін. (із журн.);
Сьогодні обладнати погріб не завжди можливо, тому для зберігання запасів вина застосовуються винні холодильники-шафи – винотеки (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)