випалювач

ВИПА́ЛЮВАЧ, а, ч.

1. спец. Той, хто виготовляє або обробляє що-небудь способом випалювання.

Тетяна шукає [газету]. І слухають її теслі, конюхи, випалювачі цегли (М. Рудь);

Випалювач займається випалюванням сировини та виробів в обертових, тунельних, кільцевих, періодичних і газокамерних печах (з наук.-техн. літ.).

2. Електричний пристрій для випалювання по дерев'яній чи металевій поверхні.

Перед тим як обводити малюнок випалювачем, слід переконатися, чи підібрана до нього насадка відповідає ширині контурів (із журн.);

При нагріванні електричний випалювач потрібно класти на спеціальну залізну підставку (із журн.).

Значення в інших словниках

1. випалювач — випа́лювач іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. випалювач — -а, ч. Той, хто виготовляє чи обробляє що-небудь способом випалювання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. випалювач — ВИПА́ЛЮВАЧ, а, ч. Той, хто виготовляє або обробляє що-небудь способом випалювання. Тетяна шукає [газету]. І слухають її теслі, конюхи, випалювачі цегли (Рудь, Гомін.., 1959, 91).  Словник української мови в 11 томах