випитування
ВИПИ́ТУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. випи́тувати.
– Пан старець хоче корчмарем стати? – дивується Ярина, а в душі непокоїться: для чого це випитування? (М. Стельмах);
Все тоді було – погрози і злість, допитування і випитування (І. Чендей).
(1) Випи́тування на му́ках, заст. – допит із тортурами, катуванням.
П'ять озброєних грабіжників вдерлися в дім архімандрита і випитуванням на муках намагалися дізнатися, де він ховає гроші (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)