Словник української мови у 20 томах

виплітати

ВИПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ВИПЛІ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛЕСТИ, ету, етеш; мин. ч. ви́плів, плела, ло; док., що.

1. Виготовляти що-небудь способом плетіння.

Ще і лози червоної добув [Кирило], Щоб виплітать [ясла] .. І на краях зробить мережку (Л. Глібов);

Вона виплітувала скатерть на стіл (І. Нечуй-Левицький);

Ляля виплела віночок, а Стефко аж розпинається, щоб вона наділа його собі на голову (Ірина Вільде);

Виплів батько бриля свому [своєму] сину (С. Олійник).

2. перен. Створювати що-небудь в уяві, в думках; вигадувати.

І виплітали його думки в темній темряві страшну картину січі... (Панас Мирний);

// розм. Вигадувати те, чого немає, не було в дійсності.

[Пріська:] Оце ж що, було, виплели [сусіди]? Кажуть, ніби я пшеницю жала під зонтиком (С. Васильченко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. виплітати — випліта́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. виплітати — -аю, -аєш і рідко виплітувати, -ую, -уєш, недок., виплести, -ету, -етеш; мин. ч. виплів, виплела, виплело; док., перех. 1》 Виготовляти що-небудь способом плетіння. 2》 перен. Створювати що-небудь в уяві, в думках. || розм. Вигадувати, видумувати те, чого немає, не було в дійсності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виплітати — ВИГА́ДУВАТИ (говорити, описувати те, чого немає й не було; створювати в уяві), ВИДУ́МУВАТИ, ПРИДУ́МУВАТИ, ВИМИШЛЯ́ТИ, ВИМИ́СЛЮВАТИ, ФАНТАЗУВА́ТИ, МУДРУВА́ТИ, ІМПРОВІЗУВА́ТИ, ПЛЕСТИ́ розм., ПЛЕСКА́ТИ розм., ВИПЛІТА́ТИ розм., СПЛІТА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  4. виплітати — Випліта́ти, -пліта́ю, -пліта́єш; ви́плести, ви́плету, ви́плетеш; ви́плів, ви́плела; ви́плівши  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. виплітати — ВИПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ВИПЛІ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛЕСТИ, ету, етеш; мин.ч. ви́плів, ви́плела, ло; док., перех. 1. Виготовляти що-небудь способом плетіння. Ще і лози червоної добув [Кирило], Щоб виплітать [ясла] уперемежку [упереміжку].  Словник української мови в 11 томах
  6. виплітати — Виплітати, -таю, -єш сов. в. виплести, -плету, -теш, гл. 1) Выплетать, выплесть, сплетать, сплесть; связывать, вязать, связать. Виплів рукавиці. 2) Выдумывать, выдумать, сочинять, врать, соврать.  Словник української мови Грінченка