виполювати
ВИ́ПОЛЮВАТИ, юю, юєш, док., кого, що, розм.
Здобути на полюванні (про дичину).
Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали (Сл. Гр.).
ВИПО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПОЛОТИ, лю, леш, док., що.
Полючи, очищати город, грядки, яку-небудь сільськогосподарську культуру.
Юзя, поки ще не було гувернантки, виполювала вкупі з Даркою .. зільник (Леся Українка);
А то й самому батькові набрешуть, що випололи просо в полі (Грицько Григоренко);
// Виривати, висапувати (бур'ян).
Трава росте так буйно, що її не встигають виполювати між кущами кофейного дерева (Ю. Яновський);
[Ковшик:] В руках волошки – це квіти, а серед пшениці вони бур'ян. Краще їх виполіть, коли можна (О. Корнійчук).
Словник української мови (СУМ-20)