виполювати

I в`иполювати-юю, -юєш, док., перех., розм.

Здобути на полюванні (дичину).

II вип`олювати-юю, -юєш, недок., виполоти, -лю, -леш, док., перех.

Очищати город, грядки, яку-небудь сільськогосподарську культуру, вириваючи бур'яни.

|| Виривати бур'ян.

Значення в інших словниках

1. виполювати — ви́полювати дієслово доконаного виду здобути на полюванні розм. випо́лювати дієслово недоконаного виду очищати від бур'янів  Орфографічний словник української мови
2. виполювати — ВИ́ПОЛЮВАТИ, юю, юєш, док., кого, що, розм. Здобути на полюванні (про дичину). Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали (Сл. Гр.). ВИПО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПОЛОТИ, лю, леш, док., що.  Словник української мови у 20 томах
3. виполювати — див. нищити  Словник синонімів Вусика
4. виполювати — ПОЛО́ТИ (очищати поле, город і т. ін. від бур'янів), ПРОПО́ЛЮВАТИ, ВИПО́ЛЮВАТИ. — Док.: пополо́ти, прополо́ти, ви́полоти. Дарку посилали й саму в двір до легшої роботи: квіток полоти, кревавник для індиків збирати (Леся Українка); Одного ранку...  Словник синонімів української мови
5. виполювати — ВИ́ПОЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех., розм. Здобути на полюванні (дичину). Полювали вони, полювали цілий день і нічіго не виполювали (Сл. Гр.). ВИПО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПОЛОТИ, лю, леш, док., перех.  Словник української мови в 11 томах
6. виполювати — Ви́полювати, -люю, -єш гл. Добыть на охотѣ. Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали. Рудч. Ск. II. 75. --------------- Виполювати, -люю, -єш сов. в. виполоти, -лю, -леш, гл. Выпалывать, выполоть. Заходивсь коло того проса.... виполов його гарно. Рудч. Ск. І. 54.  Словник української мови Грінченка