випоминати
ВИПОМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що і без прям. дод., розм.
Дорікати кому-небудь.
А в багача чорні очі, високі пороги, Буде мені випоминати воли та й корови (з народної пісні);
[Жандарм:] Мені, може, дехто більше зробив злого, а я нікому не випоминаю (І. Франко);
А мати знала. Мати все вже знала. Снує чутки нещастя, як павук. Не дорікала, не випоминала, а тільки все їй падало із рук (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)