випорскувати

ВИПО́РСКУВАТИ, ую, уєш, ВИПОРСА́ТИ, рідко ВИПОРСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПОРСНУТИ, ну, неш, док.

1. Раптово випадати, вислизати з чого-небудь, звідкись.

Гребінчики випорсали з коси Мар'яни, жмакався капелюх з квітками (С. Васильченко);

Важкі колоди й слизькі дошки випорскували з рук, падали в ковбані разом з людьми (О. Довженко);

Чарка випорснула з онімілих Севиних пальців, брязнула об підлогу (А. Хижняк);

// Швидко вириватися, звільнятися.

Жабі випорснула з моїх обіймів і закружляла метелицею по гладенькій зеленій мураві (Олесь Досвітній);

Несподівано випорснувши з цупких пальців свого мучителя, Іван відскакує геть і плачучи верещить (П. Колесник);

// перен. Виходити з-під чийого-небудь впливу, контролю, залежності і т. ін.

Та й цю дочку, Одарку, якось не догледів; за балощами дитячими випорснула з-під батьківського впливу (Іван Ле).

2. перев. док. Швидко вибігати, виїжджати і т. ін. звідки-небудь, із чогось або з'являтися десь.

З гурту випорснув смуглявий юнак (Іван Ле);

Ворона міцним ударом занурила в луговину товстий дзьоб, а біля нього випорснуло кілька джмелів (М. Стельмах);

Механік-водій [танка] давав повний вперед, збиваючи полум'я зустрічним вітром і надіючись випорснути з вогняного мішка (О. Гончар).

3. що. Вивергати що-небудь із себе.

Кінь випорскував ніздрями кров і іржав так жалібно, так тоскно (І. Багряний);

Отруйна і небезпечна для життя людини риба скорпенопсис, що водиться у Червоному морі, випорскує отруту в разі, якщо до неї доторкнутися чи наступити на неї (з наук.-попул. літ.).

◇ (1) Ви́порснути з-під о́ка чийого, кого, із запереч. – залишитися непоміченим, непобаченим.

Уважна, доскіплива, жваво постукує [вчителька] по класу у своїх модельних [туфлях] на високих каблуках, .. зазирне сюди й туди, ніхто не випорсне з-під її ока (О. Гончар);

(2) Ви́порснути з рук кого, чиїх – перестати підкорятися кому-небудь, бути залежним від когось або виходити з-під чийого-небудь впливу.

[Бичок:] Треба буде щось інше удіяти, щоб часом він [Мартин] не випорснув з моїх рук (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. випорскувати — випо́рскувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. випорскувати — -ую, -уєш і випорсати, рідко випорскати, -аю, -аєш, недок., випорснути, -ну, -неш, док. 1》 неперех.Раптово випадати, вислизати з чого-небудь, звідкись. || Швидко вириватися, звільнятися. || перен. Виходити з-під чийого-небудь впливу, залежності і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. випорскувати — ВИБІГА́ТИ (бігом залишати, покидати яке-небудь приміщення, місце або з'являтися де-небудь), ВИЛІТА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИСКА́КУВАТИ, ВИСИПА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИНО́СИТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯ рідко, ВИХВА́ЧУВАТИСЯ розм., ВИКО́ЧУВАТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
4. випорскувати — ВИПО́РСКУВАТИ, ую, уєш і ВИПОРСА́ТИ і рідко ВИПОРСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПОРСНУТИ, ну, неш, док. 1. неперех. Раптово випадати, вислизати з чого-небудь, звідкись. Важкі колоди й слизькі дошки випорскували з рук, падали в ковбані разом з людьми (Довж.  Словник української мови в 11 томах