виправдування

ВИПРА́ВДУВАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. випра́вдувати 1–3 і випра́вдуватися 1, 2.

– Думаю їхать сьогодні опівдні, бо вдень вже не спатиму й не засплю, – говорила далі Софія Леонівна і якось плуталась в виправдуванні за свій чудний вчинок (І. Нечуй-Левицький);

– Це був не лист, а нищівний вирок за зраду славетних традицій нашої передової літератури.., за виправдування кріпацтва (З. Тулуб).

2. Те саме, що ви́правдання 2.

Уривчаста розмова обох нагадувала ревниві дорікання й несміливі, самим серцем сказані виправдування (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. виправдування — випра́вдування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. виправдування — -я, с. 1》 Дія за знач. виправдувати 1-3). 2》 Те саме, що виправдання 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виправдування — ВИПРА́ВДУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. випра́вдувати 1-3. 2. Те саме, що ви́правдання 2. Уривчаста розмова обох нагадувала ревниві дорікання й несміливі, самим серцем сказані виправдування (Ле, Міжгір’я, 1953, 35).  Словник української мови в 11 томах