виправдування
ВИПРА́ВДУВАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. випра́вдувати 1–3 і випра́вдуватися 1, 2.
– Думаю їхать сьогодні опівдні, бо вдень вже не спатиму й не засплю, – говорила далі Софія Леонівна і якось плуталась в виправдуванні за свій чудний вчинок (І. Нечуй-Левицький);
– Це був не лист, а нищівний вирок за зраду славетних традицій нашої передової літератури.., за виправдування кріпацтва (З. Тулуб).
2. Те саме, що ви́правдання 2.
Уривчаста розмова обох нагадувала ревниві дорікання й несміливі, самим серцем сказані виправдування (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виправдування — випра́вдування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- виправдування — -я, с. 1》 Дія за знач. виправдувати 1-3). 2》 Те саме, що виправдання 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- виправдування — ВИПРА́ВДУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. випра́вдувати 1-3. 2. Те саме, що ви́правдання 2. Уривчаста розмова обох нагадувала ревниві дорікання й несміливі, самим серцем сказані виправдування (Ле, Міжгір’я, 1953, 35). Словник української мови в 11 томах