виправдувальний
ВИПРА́ВДУВАЛЬНИЙ, а, е.
Який є виправданням для кого-небудь, пояснює і пом'якшує чиюсь провину.
– Спізнилась на роботу на двадцять хвилин, бо мама захворіла, от і дали три роки, – потупила дівчина очі, але в голосі її не чулось виправдувального тону (Б. Антоненко-Давидович);
Такі чесні, хороші очі були у бійця, а от слова не дотримав. Вона намагалася знайти виправдувальні обставини, але сум і образа не вгамовувалися (І. Багмут);
// У якому стверджується невинність підсудного.
Найбільш поширеним є поділ доказів на первісні та похідні, прямі й непрямі, обвинувальні та виправдувальні, позитивні та негативні (з навч. літ.);
Виправдувальне рішення.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виправдувальний — випра́вдувальний прикметник Орфографічний словник української мови
- виправдувальний — -а, -е. Який є виправданням для кого-небудь, пояснює і пом'якшує чиюсь провину. || В якому стверджується невинність підсудного. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виправдувальний — ВИПРА́ВДУВАЛЬНИЙ, а, е. Який є виправданням для кого-небудь, пояснює і пом’якшує чиюсь провину. Такі чесні, хороші очі були у бійця, а от слова не дотримав. Вона намагалася знайти виправдувальні обставини, але сум і образа не вгамовувалися (Багмут, Опов. Словник української мови в 11 томах