1. Словник української мови в 11 томах

виправдувальний

ВИПРА́ВДУВАЛЬНИЙ, а, е. Який є виправданням для кого-небудь, пояснює і пом’якшує чиюсь провину.

Такі чесні, хороші очі були у бійця, а от слова не дотримав. Вона намагалася знайти виправдувальні обставини, але сум і образа не вгамовувалися (Багмут, Опов., 1959, 79);

// В якому стверджується невинність підсудного.

Переконаний [промовець], що іншого вироку, крім виправдувального, присяжні судді не можуть винести (Фр.,VI, 1951, 276).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виправдувальний — випра́вдувальний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. виправдувальний — -а, -е. Який є виправданням для кого-небудь, пояснює і пом'якшує чиюсь провину. || В якому стверджується невинність підсудного. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виправдувальний — ВИПРА́ВДУВАЛЬНИЙ, а, е. Який є виправданням для кого-небудь, пояснює і пом'якшує чиюсь провину. – Спізнилась на роботу на двадцять хвилин, бо мама захворіла, от і дали три роки, – потупила дівчина очі, але в голосі її не чулось виправдувального тону (Б. Словник української мови у 20 томах