1. Великий тлумачний словник сучасної мови

виправдувальний

випра́вдувальний

-а, -е.

Який є виправданням для кого-небудь, пояснює і пом'якшує чиюсь провину.

|| В якому стверджується невинність підсудного.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виправдувальний — випра́вдувальний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. виправдувальний — ВИПРА́ВДУВАЛЬНИЙ, а, е. Який є виправданням для кого-небудь, пояснює і пом'якшує чиюсь провину. – Спізнилась на роботу на двадцять хвилин, бо мама захворіла, от і дали три роки, – потупила дівчина очі, але в голосі її не чулось виправдувального тону (Б. Словник української мови у 20 томах
  3. виправдувальний — ВИПРА́ВДУВАЛЬНИЙ, а, е. Який є виправданням для кого-небудь, пояснює і пом’якшує чиюсь провину. Такі чесні, хороші очі були у бійця, а от слова не дотримав. Вона намагалася знайти виправдувальні обставини, але сум і образа не вгамовувалися (Багмут, Опов. Словник української мови в 11 томах