випростано

ВИ́ПРОСТАНО.

Присл. до ви́простаний.

А батько? Завжди він батько. Він стоїть випростано, спокійно, незалежно (У. Самчук);

Сиділа [Єлька] випростано, з якоюсь холодною погордою і ні до кого не зверталась, сусіда ніби не помічала (О. Гончар);

Ярослав їхав випростано, гордо, холодно мружив свої розумні глибокі очі (П. Загребельний).