вираз
ВИ́РАЗ, у, ч.
1. рідко. Дія за знач. виража́ти 1 і ви́разити.
Є люди, котрі мають здібність видобувати ті глибоко заховані скарби своєї душі і давати їм вираз у зрозумілих для кождого словах (І. Франко);
Не будемо давать ми виразу чуттям, Що так з душі на волю рвуться (В. Самійленко).
2. Вияв настрою, почуття на обличчі, в очах.
Вираз обличчя в Серьожі з скептичного став спантеличеним (І. Сенченко);
Сильне, з грубуватими рисами Храпчукове обличчя сьогодні мало вираз невластивої йому розгубленості (С. Журахович);
Ікластий лютий смерк не западе, допоки аж останній самоїд не з'їсть себе самого і помре із філософським виразом (В. Стус).
3. Те саме, що ви́слів.
Він чув цей вираз від батька (М. Коцюбинський);
Прикрикують [арештовані] на адміністрацію, .. грозяться скаржитись за звичайні тюремні сильні вирази (В. Винниченко);
Дідусь довго добирав влучний вираз, щоб дошкулити онуці (А. Хижняк).
4. мат. Формула, яка виражає які-небудь математичні відношення.
Алгебричний вираз, який містить корені, називається ірраціональним виразом (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)