виристий
ВИРИ́СТИЙ, а, е.
Такий, у якому є багато вирів (у 1 знач.).
Вириста гірська річка петляла чорною змією попід густим лісом (з публіц. літ.);
У часи весняних повеней вириста річка лякала селян божевільним гуркотом брудної води, яка закручувалася незліченними вихорами (із журн.);
// Схожий на вир (у 1 знач.).
За човном залишався виристий шлях спіненої води (М. Трублаїні);
Надвечір море стишилося, про шторм нагадували лише поодинокі виристі хвилі, які накочувалися на берег, наче далекий спогад про непогоду (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)