вирубаний
ВИ́РУБАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́рубати.
Цього ж разу так гаряче обговорювали кіно (“А він їй!.. А вона йому!.. А вони їм!”), що незчулись, як опинились не в своїх хатах, а в густому вишняку, що виріс на місці вирубаного саду (А. Михайленко);
Деякі стовбури вже були обтесані, й зарубки вирубані (О. Донченко);
Коли їх [двері] відімкнули, він побачив щось подібне до вирубаної в скелі ніші (А. Дімаров);
// ви́рубано, безос. пред.
Тоді тут не такий ліс був, – це вже його вирубано тепер (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)