1. Словник української мови у 20 томах

вирубаний

ВИ́РУБАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́рубати.

Цього ж разу так гаряче обговорювали кіно (“А він їй!.. А вона йому!.. А вони їм!”), що незчулись, як опинились не в своїх хатах, а в густому вишняку, що виріс на місці вирубаного саду (А. Михайленко);

Деякі стовбури вже були обтесані, й зарубки вирубані (О. Донченко);

Коли їх [двері] відімкнули, він побачив щось подібне до вирубаної в скелі ніші (А. Дімаров);

// ви́рубано, безос. пред.

Тоді тут не такий ліс був, – це вже його вирубано тепер (Б. Грінченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирубаний — ви́рубаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вирубаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вирубати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вирубаний — ВИ́РУБАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́рубати. Вогні ватр тьмяно блимали на полі, солдати, які сиділи довкола найближчого вогнища, скидалися на вирубані статуї з великої брили. (Кочура, Зол. грамота, 1960, 303); Деякі стовбури вже були обтесані й зарубки вирубані (Донч., IV, 1957, 245). Словник української мови в 11 томах