1. Словник української мови в 11 томах

вирубаний

ВИ́РУБАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́рубати.

Вогні ватр тьмяно блимали на полі, солдати, які сиділи довкола найближчого вогнища, скидалися на вирубані статуї з великої брили. (Кочура, Зол. грамота, 1960, 303);

Деякі стовбури вже були обтесані й зарубки вирубані (Донч., IV, 1957, 245).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирубаний — ви́рубаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вирубаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вирубати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вирубаний — ВИ́РУБАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́рубати. Цього ж разу так гаряче обговорювали кіно (“А він їй!.. А вона йому!.. А вони їм!”), що незчулись, як опинились не в своїх хатах, а в густому вишняку, що виріс на місці вирубаного саду (А. Словник української мови у 20 томах