виручка
ВИ́РУЧКА, и, ж.
1. розм. Дія за знач. вируча́ти 1.
– Пора і нам рушати. Дякую за зустріч, виручку в бою (В. Кучер);
– Да, да, моя баба як у воду дивилась – усе надіялась, що від колективу прийде нам виручка (М. Стельмах).
2. рідко. Те саме, що ви́торг.
Конон Семенович встав, забрав з шухлядки виручку і пересипав у гаманець (С. Черкасенко);
Останніми днями в нього добра виручка. Серед мідяків і срібла виблискують три золоті п'ятірки (А. Шиян).
△ Валю́тний ви́торг <�Валю́тна ви́ручка> див. ви́торг.
◇ (1) На ви́ручку (на по́міч), зі сл. приходити, поспішати і т. ін. – щоб допомогти кому-небудь, врятувати когось.
На поміч прийшла Варвара, її спокійні рухи, з якими вона вешталась по хаті, .. поважне обличчя – все те навівало на паню Наталю спокій (М. Коцюбинський);
Маруся навіть не відповідала. Знала, що буде так, як вона хоче. Стара .. прийде на поміч (Г. Хоткевич);
Хотів був стрибнути з ліжка, бігти на виручку, та схаменувся: темно, ще наступлю на когось (В. Близнець);
На Землі навіть найчерствіші люди йдуть на виручку в небезпеці (О. Бердник);
– Ні, лікар якраз я, – знову кинувся на виручку лікар, – а він інженер (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)