висватаний
ВИ́СВАТАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́сватати.
Дівчина, поки не висватана, не носить спідницю. Бувало, що і до 25 років дівчина ходила в сорочці з поясом (мотузочкою) (з переказу);
Онучки Ярославові, доньки улюбленого сина, теж у ранньому дитинстві були висватані за чужинців (з наук.-попул. літ.);
Висватана дівчина з моменту сватання вважалася зарученою, що, проте, не створювало для неї обов'язку брати шлюб (із журн.);
// ви́сватано, безос. пред.
Русько-візантийські [візантійські] відносини .. зміцнені були шлюбом: за Всеволода Ярославича висватано візантийську [візантійську] царівну (М. Грушевський).
Словник української мови (СУМ-20)