висватування

ВИСВА́ТУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. висва́тувати.

Висватування героїні за немилого претендента, як і в “Наталці”, відбувається у відсутності героя (М. Зеров);

Звичай висватування дівчиною за себе парубка особливо яскраво описаний Бопланом: “Закохана дівчина заходить до хати парубка (якого любить), коли сподівається застати вдома батька, матір і самого обранця. Зайшовши до покою, вона вихваляє того, хто вразив її серце” (з наук. літ.).