висвічувати
ВИСВІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СВІТИТИ, ічу, ітиш, док.
1. тільки недок. Яскраво світити, сяяти.
Блискавиці раз по раз миготіли, висвічуючи у невеличкі вікна, а грім гурчав, аж брязкотіли шиби (Панас Мирний);
Перед вікном висвічував повний місяць (О. Гуреїв).
2. тільки недок. Виділятися своєю світлою або блискучою поверхнею.
Попрямувала Сахно до палацу, на своє вікно, що блідо-блідо висвічувало в перших ясних світлинах зорі (Ю. Смолич);
Між зелено-сизими полями, звиваючись, висвічує водами на сонці лагідна тиха ріка (О. Гончар).
3. тільки док. Зробитися ясним, почати яскраво світити.
Сонце, вибившися з-за хмар, що більш тижня держали його в неволі, перед заходом висвітило (Панас Мирний).
4. кого, що. Освітлювати, робити видним; спрямовувати світло на кого-, що-небудь; висвітлювати (у 1 знач.).
Біжать вони [діти], біжать за ними золоті у небі зорі, забігають наперед, запобігливо висвічують їм ковзалки (С. Васильченко);
Обернувся [Вейгт] і вже довше висвічував обличчя й усю постать Вані. Хлопець, як розіп'ятий, стояв, тримаючись руками за виступи (Іван Ле).
5. що, розм. Витрачати для освітлення.
Бралася [Павлина] і в інший спосіб відтягти його [сина] від книжок. Почала було бурчати, що безсовісно багато висвічує електрики (Ірина Вільде).
6. що, перен. Те саме, що висві́тлювати 2.
Аналіз стану законодавчого регулювання організації і проведення місцевих референдумів висвітив низку гострих проблем, які вимагають невідкладного розв'язання (із журн.);
Для кожного художника автопортрет – спроба розкрити свою душу, висвітити риси свого характеру (з газ.).
7. що, перен. Показувати, відкривати (про козирну карту).
Висвічувати козир.
Словник української мови (СУМ-20)