висвічувати

ВИСВІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СВІТИТИ, ічу, ітиш, док.

1. тільки недок. Яскраво світити, сяяти.

Блискавиці раз по раз миготіли, висвічуючи у невеличкі вікна, а грім гурчав, аж брязкотіли шиби (Панас Мирний);

Перед вікном висвічував повний місяць (О. Гуреїв).

2. тільки недок. Виділятися своєю світлою або блискучою поверхнею.

Попрямувала Сахно до палацу, на своє вікно, що блідо-блідо висвічувало в перших ясних світлинах зорі (Ю. Смолич);

Між зелено-сизими полями, звиваючись, висвічує водами на сонці лагідна тиха ріка (О. Гончар).

3. тільки док. Зробитися ясним, почати яскраво світити.

Сонце, вибившися з-за хмар, що більш тижня держали його в неволі, перед заходом висвітило (Панас Мирний).

4. кого, що. Освітлювати, робити видним; спрямовувати світло на кого-, що-небудь; висвітлювати (у 1 знач.).

Біжать вони [діти], біжать за ними золоті у небі зорі, забігають наперед, запобігливо висвічують їм ковзалки (С. Васильченко);

Обернувся [Вейгт] і вже довше висвічував обличчя й усю постать Вані. Хлопець, як розіп'ятий, стояв, тримаючись руками за виступи (Іван Ле).

5. що, розм. Витрачати для освітлення.

Бралася [Павлина] і в інший спосіб відтягти його [сина] від книжок. Почала було бурчати, що безсовісно багато висвічує електрики (Ірина Вільде).

6. що, перен. Те саме, що висві́тлювати 2.

Аналіз стану законодавчого регулювання організації і проведення місцевих референдумів висвітив низку гострих проблем, які вимагають невідкладного розв'язання (із журн.);

Для кожного художника автопортрет – спроба розкрити свою душу, висвітити риси свого характеру (з газ.).

7. що, перен. Показувати, відкривати (про козирну карту).

Висвічувати козир.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

висвічувати

Значення в інших словниках