виселити —
ви́селити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
виселити —
див. виселяти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
виселити —
ВИСЕЛЯ́ТИ (примушувати кого-небудь залишити своє місце проживання — житло, населений пункт, місцевість), ЗСЕЛЯ́ТИ розм. рідко, ВИДВОРЯ́ТИ заст. — Док.: ви́селити, зсели́ти, ви́дворити. Постановив (о. Артемій) виселити Коцюбенка з села (І.
Словник синонімів української мови
виселити —
ВИ́СЕЛИТИ див. виселя́ти.
Словник української мови в 11 томах
виселити —
Ви́селити, -ся см. виселяти, -ся.
Словник української мови Грінченка