виселити

ВИСЕЛЯ́ТИ (примушувати кого-небудь залишити своє місце проживання — житло, населений пункт, місцевість), ЗСЕЛЯ́ТИ розм. рідко, ВИДВОРЯ́ТИ заст. — Док.: ви́селити, зсели́ти, ви́дворити. Постановив (о. Артемій) виселити Коцюбенка з села (І. Нечуй-Левицький); У Вятську губернію (царські власті) видворили й Кузнецова (з журналу).

Значення в інших словниках

1. виселити — ви́селити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виселити — див. виселяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виселити — ВИ́СЕЛИТИ див. виселя́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. виселити — ВИ́СЕЛИТИ див. виселя́ти.  Словник української мови в 11 томах
5. виселити — Ви́селити, -ся см. виселяти, -ся.  Словник української мови Грінченка