висипаний
ВИ́СИПАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́сипати 1, 2, 4, 5.
Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Високі гострі чорні покрівлі здалеки були схожі то на чорні велетенські кротовини, то на висипані купи порушеної землі (І. Нечуй-Левицький);
В саду зеленіли мовби відновлені кущі і дерева.., а вузенькими, піском висипаними стежечками лисніла вода (О. Кобилянська);
// ви́сипано, безос. пред.
Сама Чуднівська змінилася невпізнанне [невпізнанно]: було висипано по ній насип і прокладено через Кам'янку новий, удвічі вищий від попереднього міст (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)