висип
ВИ́СИП, у, ч.
1. Дрібні плямки, пухирці, гноячки і т. ін., що з'являються на шкірі або слизових оболонках унаслідок зовнішніх (вплив температури, кислот, лугів і т. ін.) або внутрішніх (деякі інфекційні захворювання, отруєння і т. ін.) причин.
Деяким людям ягоди суниці шкодять: усе тіло вкривається висипом, пухирями (з наук. літ.);
Ряд заразних хвороб, наприклад, черевний і висипний тифи, кір, краснуха, скарлатина, віспа та інші супроводяться появою висипу на шкірі (з наук.-попул. літ.).
2. розм. Те саме, що на́сип.
Терешко доходить високого залізничного висипу, минає вартову будку (Г. Епік);
За висипом, на схилах мовчазних, Столітній сад верхів'я не згинає (Л. Первомайський);
// Смуга нанесеного водою піску.
Лоза кінчилась, і ми вийшли на прекрасний піщаний висип (О. Довженко);
Терпко пахне м'ята в заозерцях понад берегом. На білих висипах розстелено рибальську снасть для просушки... (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)